Сонце ген на видноколі,

Ми ж не в класі в час цей ранній,

Бо для нас у рідній школі

Пролунав дзвінок останній.

Треба йти вже. Нас чекає

У дорослий світ дорога.

І востаннє проводжає

Рідний вчитель до порога.

Мабуть, хоче ще щось вчити,

Але як сказать, не знає –

Називає звично ”діти”,

А дитинства вже немає…

Ми – дорослі! Так вже сталось.

Не сумую я нітрошки,

То між віями сховались

Неслухняні Капітошки…